І куди тільки доля не закидала випускників нашого університету! Наприклад, Микола Олексійович Федчук (випускник ХІМЕСГ 1971 року) після закінчення факультету механізації був направлений на роботу в Одеський НДІ сільськогосподарського машинобудування, а потім за набором поїхав аж на Чукотку.
— Збирався попрацювати там два роки, щоб заробити грошей на квартиру, а так сталося, що затримався на 20 років, – розповідає Микола Олексійович. — Спочатку п’ять років працював начальником автотракторного парку приїску «Отрожний», потім – головним інженером – зам. директора радгоспу ім. Леніна Чукотського району, а в 33 роки мене призначили директором радгоспу «Марковський» Анадирського району, який був одним з найбільших господарств на Чукотському півострові.
Микола Олексійович з гордістю розповідає, що за роки свого керівництва вивів це господарство за виробничими показниками з восьмого на друге місце. Хоча ніколи не думав, що буде займатися оленярством та ще так далеко від батьківщини.
— Можете уявити, яке це було господарство, що обіймало площу понад 60 тисяч квадратних кілометрів і утримувало 41 тисячу оленів, – веде далі Микола Федчук, — У моємі підпорядкуванні було 14 оленярських бригад, розкиданих по всій території. Щорічно ми здавали на м’ясо 12 тисяч оленів, бо їхнє м’ясо було дієтичним і дуже цінувалося. Американці нам пропонували за 1 кілограм оленини 3 кілограми яловичини, але радянське керівництво забороняло робити такий обмін…
Останні сім років Микола Олексійович працював заступником генерального директора окружного агропрому Чукотки, а в 1992 році, вийшовши на пенсію, повернувся із сім’єю до Харкова, де пройшли роки його юності. Організував тут будівництво 9-поверхового кооперативного будинку і сам в ньому оселився. Каже, що й тут йому знадобилася університетська наука та здобутий життєвий досвід.
А ще Микола Олексійович почав розшукувати своїх університетських друзів — одногрупників і однокурсників та організовувати з ними зустрічі. Щоб подарувати і собі, і їм радісні години спілкування. Всіх своїх одногрупників він знає по іменах, із вдячністю згадує своїх викладачів та колишнього декана факультету механізації Л.С. Єрмолова. Єдине, про що щиро жалкує Микола Олексійович, це те, що багатьох його однокурсників вже немає на цьому світі, та й тих, що живі, з кожним роком все важче і важче зібрати до купи. Але він не втрачає надії, бо наразі готує ювілейну зустріч своїх однокурсників, яка обов’язково відбудеться за будь-якої погоди. Власне з цією ідеєю він і завітав до нашого університету, щоб поділитися своїми найближчими планами з керівництвом ХНТУСГ та отримати його підтримку.
Звичайно ж, Микола Олексійович Федчук отримав таку підтримку: і моральну, і організаційну. Тому ми переконані, що ювілейна зустріч випускників нашого університету (50 років після закінчення ХІМЕСГ) пройде на найвищому рівні. Відбудеться вона 26 червня ц.р. (субота). Збір випускників о 10:00 на майдані Героїв Небесної сотні (колишня площа Руднєва) біля пам’ятної стели.
Ну, і наостанок. Не можемо висловити захоплення енергійністю і оптимізмом Миколи Олексійовича Федчука, який у свої 75 років виглядає на багато молодше, має світлий розум і добру пам’ять, а також прекрасне почуття гумору. Каже, що й досі грає у волейбол, який він полюбив ще у студентські роки. А ще Микола Олексійович з радістю поділився рецептом своєї молодості: “Займайтеся спортом, кохайте жінок, дружіть і любіть людей. І все у вас буде гаразд!”.
Дякуємо за знайомство, шановний Миколо Олексійовичу, і Вам та Вашим друзям бажаємо всіх гараздів. До наступної зустрічі!
Відділ медіакомунікацій ХНТУСГ.
