Усе почалось у 1930 році. У зв’язку з гострою нестачею висококваліфікованих кадрів в країні розпочалась реформа вищої та спеціальної вищої освіти. 12 червня РНК УРСР ухвалила Постанову про реорганізацію ВИШів та ВТИШів і про передачу їх у ведення відповідних наркоматів. У розділі “Сільськогосподарська галузь” передбачалося створення у Харкові інституту механізації та електрифікації сільського господарства на базі відділень механізації Харківського та Полтавського сільськогосподарських інститутів.
Отже Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства (ХІМЕСГ) був одним з перших сільськогосподарських вузів інженерного профілю, створений за часів колективізації Постановою Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів СРСР від 23 липня 1930 року № 40/237. Він розпочав підготовку інженерів—механіків з ремонту та експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин.
Відкриття інституту збігалося з початком реалізації масштабних проектів індустріалізації країни та створення великого механізованого виробництва в аграрній сфері. Але освітня реформа не була забезпечена необхідною матеріально-технічною базою та фінансуванням. Усі ці негаразди у повній мірі стосувалися і ХІМЕСГ. Гостро не вистачало навчальних приміщень, кваліфікованих викладацьких кадрів, підручників, лабораторного устаткування. Побутові умови для студентів теж були не найкращими.
Основу першого курсу склав робітфак — відряджені на навчання члени партії (так звані “парттисячники” та “комнезамівці”). Багато з них так і не отримали диплому про закінчення ХІМЕСТ, оскільки були достроково відкликані і направлені на зміцнення армії, МТС, радгоспів та різних державних установ. На другий та третій курси були переведені групи факультету індустріалізації сільського господарства Полтавської сільськогосподарської академії.
Проводилася значна робота щодо визначення профілю інституту, підбору викладацьких кадрів, організації кафедр, розробки програм, прийому та розміщення перших студентів. До інституту прийшли працювати викладачі з сільськогосподарського, технологічного та інших навчальних закладів м. Харкова.
Лише у вересні 1930 року Трактороцентр СРСР прийняв на баланс новий інститут — Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, першим ректором якого був призначений І.Л. Шапошніков, за фахом економіст (він закінчив Сталінську торгово-промислову академію), революціонер у минулому. У 20-ті роки він працював у банківських структурах Донбасу і Харкова, а в 1930 році його було призначено уповноваженим Трактороцентру в Україні.
Найскладнішим питанням для інституту в перші роки його існування стало формування власної навчально-матеріальної бази: навчальних корпусів, лабораторій, студентських гуртожитків, житла для викладачів.
У 1933 році ХІМЕСГу було передано будинок № 45 по Старомосковській вулиці. Сьогодні це проспект Московський, 45, де розташовані корпуси механіко-технологічного факультету та факультету технічного сервісу. Саме це дало змогу розпочати організацію лабораторій при кафедрах інституту. У грудні 1933 року інституту передано Харківські машинно-тракторні майстерні з планом ремонту 250 тракторів, а також невеликий радгосп ім. Першого Травня в селищі Комарівка з площею земельних угідь 462 га, який став навчально-дослідним господарством інституту.
У надзвичайно складних побутових умовах жили і студенти ХІМЕСГу. Тому, щоб покращити їх, у 1935 році було збудовано гуртожиток на Павловому полі та два житлові корпуси виділено на Толкачівці.
У перші роки становлення інституту до нього прийшли працювати відомі вчені: професори О.О. Алов, Л.П. Крамаренко, С.І. Муравлянський, В.О. Константинов, А.А. Василенко та інші. Однак викладачів гостро не вистачало. У 1933 році була відкрита аспірантура на кафедрах: тракторів і автомобілів, складних с-г. машин, ремонтної справи. На жаль, створення інституту відбувалося в умовах зростання сталінських репресій, так званого “соціального класового регулювання”. Жертвами їх стали перші директори інституту І.Л. Шапошніков, Д.Є. Кудря, А.Я. Ларов та ряд викладачів, співробітників і студентів.
Розширення аспірантури в другій половині 30-х років дало можливість збільшити кількість кафедр в інституті до 20 та зменшити дефіцит викладацьких кадрів.
Незважаючи на труднощі, продовжувалося зростання та розвиток інституту як провідного вищого навчального закладу галузі. У 1933 році було здійснено перший, достроковий випуск 28 студентів, який пройшов без захисту дипломних проектів. Перші інженери-механіки терміново були направлені до МТС, установ та організацій Харківської та інших областей України. У цьому ж році було підготовлено 500 комбайнерів, 900 трактористів, 300 механіків для МТС.
У цих складних умовах професорсько-викладацьким колективом було проведено значну роботу щодо вдосконалення навчально-методичної роботи, складання підручників і навчальних посібників.
В останні передвоєнні роки наукові розробки 40 співробітників ХІМЕСГ були презентовані на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Срібними медалями були нагороджені проф. Л.П.Крамаренко, проф. М.Д.Ковальов та інженер В.С.Цурко, багато інших співробітників інституту отримали дипломи та інші нагороди.
За підсумками наукової роботи наприкінці 30-х років ХІМЕСГ вийшов на II місце серед ВНЗ міста, поступаючись лише Харківському університету.
З 1931 по 1941 роки інститут випустив понад 1000 інженерів-механіків та 168 інженерів-педагогів (педагогічне відділення було відкрито в 1938 році); підготував і перепідготував близько 2000 механіків, трактористів і комбайнерів. У 1939 році обком Ради вищих навчальних і наукових закладів визнав ХІМЕСГ одним із найкращих ВНЗ м. Харкова і нагородив його Почесною Грамотою.
Війна зруйнувала плани і загальмувала розвиток інституту. З осені 1941 року по листопад 1943 року ХІМЕСГ знаходився в евакуації в м. Ташкенті, де він став факультетом механізації Ташкентського гідромеліоративного інституту.
Після повернення з евакуації до Харкова в 1943 році інститут знову почав готувати кадри для держави. У навчальні аудиторії прийшли 68 студентів, з якими проводили заняття 26 викладачів.
У складних умовах вдалося відновити матеріально-технічну базу, поповнити професорсько-викладацький склад кваліфікованими педагогами та вченими, значно розширити підготовку інженерних кадрів для села.
Професорсько-викладацький склад інституту в ці роки поповнився новими кандидатами наук, такими як: Г.П.Дворовенко, В.О.Шпак, М.І.Тверський, Х.І.Клафас, І.Я.Іохелес, М.Ю. Заліський. Було відкрито аспірантуру на кафедрі ремонту машин та кафедрі електротехніки. Водночас до інституту прийшли молоді вчені-фахівці в галузі сільськогосподарської техніки: Ю.С.Шохін, Т.І.Кузнецова, П.О.Осетров, В.К.Плюгачев, М.Г.Сандомирський, Я.М.Крупоткін та інші.
У 1947 році було відкрито факультет заочного навчання зі спеціальності “Механізація сільського господарства”, а в 1948 році — факультет електрифікації сільського господарства, де розпочали навчання 75 першокурсників.
У 1953 році рішенням уряду в інституті було відкрито спеціальний факультет підготовки інженерів-механіків та інститут удосконалення керівних працівників і спеціалістів МТС. У той же час розпочалася підготовка іноземних фахівців для країн далекого зарубіжжя.
У 50-60- ті роки продовжується зростання та розвиток інституту як провідного вищого навчального закладу галузі. У складі інституту було створено обчислювальний центр, спортивно-оздоровчий табір в с. Утківка. Успішно працювало навчально-дослідне господарство ім. Першого Травня з тваринницьким комплексом (500 корів), парком сільськогосподарської техніки та обладнанням. До інституту прийшли нові висококваліфіковані кадри викладачів, що дало можливість не тільки значно підняти рівень навчально-методичної роботи, але й забезпечити розробку нових наукових напрямів. 3 середини 50-х років в інституті почалося регулярне видання спеціальних наукових збірників. У 60-80-ті роки в навчально-дослідному господарстві ім. Першого Травня були збудовані корпуси для кафедри сільськогосподарських машин, приміщення для транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та устаткування, спортивний комплекс, виділено приміщення для кафедри військової підготовки. Там же були збудовані гуртожитки для студентів та викладачів інституту.
У 1978 році інституту були передані навчальні корпуси ХСГІ ім. В.В.Докучаєва, спроектовані відомим архітектором О.М.Бекетовим, по вулицях Артема, 44 і Мироносицька, 92 (колишня вулиця ім. Дзержинського); збудовані нові студентські гуртожитки. Це дало можливість значно розширити навчально-лабораторну базу інституту та забезпечити місцями проживання в гуртожитках усіх студентів.
З 1978 по 1990 рік у ХІМЕСГу функціонував факультет архітектури та сільськогосподарського будівництва, на якому навчалися студенти за двома спеціальностями: „Архітектура і планування сільських населених місць” та „Сільськогосподарське будівництво” за денною та заочною формами навчання.
У ці роки колектив інституту значно розширив профорієнтаційну роботу серед сільської молоді, На початку 80-х років майже 60 % першокурсників інституту зараховувалися на навчання за направленнями сільських господарств Харківської та інших областей.
ХІМЕСГ працював і над підвищенням якості навчання: розроблялися нові підручники та навчальні посібники, наскрізні програми підготовки фахівців, навчально-методичні комплекси дисциплін; впроваджувалися активні форми навчання: проблемне навчання, ділові ігри, навчання з використанням технічних засобів тощо. На початку 80-х років з кращих студентів старших курсів розпочали формувати спеціальні групи з підготовки організаторів с.-г. виробництва. Розширилися творчі зв’язки інституту з виробництвом. Навчальний заклад перетворився в потужний науковий центр у галузі механізації, електрифікації, сільського будівництва. У 70-80-ті роки укладено сотні угод про творче співробітництво вчених інституту і підприємств та організацій Харківської та інших областей України. Прикладом цього є робота в цільовій комплексній науково-технічній програмі “Підвищення технічного рівня надійності та довговічності трактора Т-150”, яку здійснювали вчені кафедр тракторів та автомобілів, надійності та опору матеріалів (під керівництвом проф. А.Т. Лебедева, проф. В.Я. Аніловича, доц. М.Г. Сандомирського) спільно зі спеціалістами Харківського тракторного заводу. Тоді ж, першим у колишньому СРСР, інститут виступив з ініціативою введення ступеневої системи підготовки спеціалістів.
Значна допомога надавалась вченими ХІМЕСГу в галузі технічного забезпечення нових технологій, які впроваджувалися в сільськогосподарському виробництві.
Успішно розвивалася і науково-дослідна робота студентів, які неодноразово нагороджувалися дипломами та грамотами міських, республіканських та всесоюзних конкурсів. Новою формою поєднання навчальної, наукової і практичної підготовки стали науково-виробничі студентські загони.
У 1980 році інституту виповнилося 50 років. У його стінах працювало вже майже 1000 співробітників, у тому числі 380 викладачів, серед яких було 9 докторів наук та професорів, 150 кандидатів наук та доцентів, загальна кількість студентів перевищувала 5000. Випускники інституту, а їх було підготовлено і перепідготовлено близько 15 тисяч, отримали направлення на роботу в обласні управління сільського господарства і склали основу сільських інженерних служб. Сотні фахівців було також підготовлено для Болгарії, Угорщини, НДР, Монголії, Китаю, Польщі, Куби, Конго, Ефіопії та інших країн.
З 1996 року в університеті функціонує єдиний в Україні Центр соціологічних досліджень села, який має плідні міжнародні зв’язки з Гарвардським університетом (США).
З 1996 року в університеті функціонує єдина в Україні кафедра ЮНЕСКО “Філософія людського спілкування”, що має офіційний міжнародний статус.
З 2000р. – ХДТУСГ є представником України і засновником разом з Росією та Білоруссю Євро-Азіатської асоціації інженерів сільського господарства у відповідній світовій асоціації, яка об’єднує і координує діяльність агро-інженерного співтовариства.
У 2002 році в університеті вперше в Україні створено Інститут інноваційного менеджменту для прогнозування інноваційних ситуацій в агропромисловому комплексі регіону.
У цьому ж році почав роботу обласний культурно-освітянський німецький центр (Дойчес Центрум), що сприяє розширенню дружніх відносин між університетом та відповідними навчальними закладами Німеччини.
У 2003р. – ХДТУСГ стає членом Європейської асоціації аграрних університетів, колективним членом міжнародної академії наук вищої школи, членом консорціуму аграрних університетів світу.
20 квітня 1994 року Постановою Кабінету Міністрів України за № 244 на базі Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства створено Харківський державний технічний університет сільського господарства, який став єдиним і провідним аграрним ВНЗ інженерно-технічного профілю IV рівня акредитації в Україні. А через 10 років, 12 травня 2004 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 991-р ХДТУСГ було присвоєно ім’я видатного вченого в галузі землеробської механіки — академіка Петра Василенка.
У тому ж 2004 році Президент України, враховуючи загальнодержавне та міжнародне визнання результатів діяльності ХДТУСГ ім. П. Василенка, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, підписав Указ про надання йому статусу національного.
Відеозвіт про нагородження співробітників та викладачів ХНТУСГ до 90-річчя університету (оновлено)