Нещодавно на засіданні Вченої ради Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка професорсько-викладацький колектив вітав з черговим науковим досягненням молодого колегу, доцента кафедри надійності, міцності та технічного сервісу машин ім. В.Я. Аніловича Євгена Калініна. Він успішно захистив докторську дисертацію за темою «Експлуатація та ремонт засобів транспорту» і отримав диплом доктора технічних наук. Крім того, майже одноголосно Євгена Івановича було обрано завідувачем названої кафедри, яка входить у структуру навчально-наукового інституту технічного сервісу ХНТУСГ.
Погодьтеся, у 34 роки не кожен науковець може похизуватися такими досягненнями, причому, абсолютно заслуженими. Щоб у цьому переконатися, достатньо хоча б переглянути перелік наукових публікації Євгена Калініна, які є у відкритому доступі, або ознайомитися з рефератом його докторської дисертації, присвяченої формуванню системних властивостей транспортно-технологічних агрегатів змінної маси.
Мабуть, пересічному читачеві така тема наукової роботи молодого вченого мало про що говорить. А от у середовищі інженерно-технічних працівників вона добре відома, хоча б тому, що їм постійно доводиться мати справу якщо не з проектуванням або виробництвом, то з експлуатацією транспортно-технологічних агрегатів, наприклад, тих же тракторів або зернозбиральних комбайнів досить часто. Деякі з цих агрегатів, до речі, коштують на сьогодні не один мільйон гривень, і коли відбуваються збої або взагалі несподівано виходять з ладу, всі починають шукати причини, які іноді закладаються ще на стадії проектування того чи іншого агрегату або ж з’являються в процесі його не якісної експлуатації. От тоді і згадують про науку, яка дає відповіді на подібні питання, як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Тільки буває так, що до голосу науки і науковців далеко не всі відразу прислухаються, вважаючи його ледь не рудиментом старої системи, а потім це обертається мільйонними збитками чи то для бізнесу, чи то для держави…
Якось один з поважних науковців розповів мені історію про випробування чудового іноземного трактора, в технічних характеристиках якого були зазначені певні норми витрат пального. Коли ж його випробували в польових умовах з навісним обладнанням, витрати пального виявились у кілька разів вищими, що відразу ж позначилося на собівартості робіт. У технічному паспорті трактора фірма – виробник цього чомусь не зазначила, хоча й мала це зробити. І коли це з’ясувалося, покупець дорогої іноземної техніки, був, м’яко кажучи, розчарований. От вам і наука.
Про незавидний стан вітчизняної науки за останні десятиліття було багато всього сказано, і ще більше можна було б сказати, але останнім часом фахівці все частіше звертають увагу на стан університетської науки, яка фінансується державою за залишковим принципом. Це визнає і керівництво МОН України, яке намагається змінити таку політику, запровадивши конкурсне фінансування університетської науки. Тільки, треба визнати і те, що через свою специфіку далеко не всі університети можуть на рівних конкурувати, а тому деякі з них ризикують зовсім залишитись без державної підтримки. Наприклад, у тому ж ХНТУСГ минулого року на проведення науково-дослідницьких робіт з державного бюджету було виділено лише 200 тис. грн. Ще близько 130 тис. грн. університет заробив на виконанні так званих господарсько-договірних досліджень. У нинішньому році ситуація суттєво не зміниться.
Чи варто говорити, що для університету національного рівня, до того ж, одного з небагатьох, який готує інженерів для аграрної галузі, таке фінансування наукової роботи є практично краплею в морі? І воно аж ніяк не сприяє реалізації його наукового потенціалу. А він вимірюється не лише гривнями, а й людським капіталом. До слова, серед викладачів ХНТУСГ 68 докторів наук, 54 професори, 190 кандидатів наук, які продовжують кращі наукові традиції, що були закладені ще в радянські часи. І нехай вас не лякає слово «радянські», бо якщо в нашому випадку новоспечений доктор технічних наук Євген Калінін своє сходження на наукову вершину розпочав у 2007 році, коли вступив в аспірантуру ХНТУСГ, то його багаторічний наставник і науковий керівник Анатолій Тихонович Лєбєдєв, свій шлях до цієї вершини торував ще з далекого 1975 року, коли почав викладати в цьому університеті де і працює до цих пір, хоча вже розміняв дев’ятий десяток.
У науковому світі прізвище академіка Академії наук вищої освіти України, А.Т. Лєбєдєва достатньо відоме. Хоча б тому, що вже 42 роки поспіль він залишається беззмінним керівником кафедри тракторів та автомобілів ХНТУСГ, що є своєрідним рекордом для України. Звичайно, він також має вагомі наукові досягнення і звання (професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України) але найбільшим досягненням вважає своїх учнів. Бо за час роботи в виші виховав 3-х докторів наук і 33 кандидатів, які обіймали і обіймають керівні посади в різних міністерствах, відомствах та університетах зокрема й за кордоном. Ну, а кращі з найкращих його учнів залишилися в університеті, щоб продовжувати наукову діяльність і справу свого вчителя. Євген Калінін – лише один з них, наймолодший. Тож і не дивно, що одним з перших з черговим науковим досягненням його привітав саме Анатолій Тихонович Лєбєдєв, який знає ціну своїм учням і за кожного готовий поручитися навіть своїм авторитетом.
Щоб там не говорили, а спадкоємність поколінь існує, і в науковому світі, вона проявляється дуже зримо. Може, завдяки цьому і тримається наша наука, зокрема й університетська.
Віктор Козоріз, редактор газети «Світоч Знань»
